Я НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ або ТАК, Я ПРИЙМАЮ РІШЕННЯ…

Чи є в українському судочинстві людина, яка б змогла сказати такі слова, сьогодні намагалися дізнатися в Печерському суді міста Києва представники колективу групи компаній ЮНІГРАН, де під головуванням судді Ірини Валеріївни ЛИТВИНОВОЇ відбулось судове засідання з розгляду клопотання про скасування арешту з рухомого, нерухомого майна та рахунків групи компаній ЮНІГРАН.

Працівників компанії на судове засідання не допустили, хоча вони дуже хотіли бути почутими та й прохання у них були прості й зрозумілі. Зокрема, працювати й отримувати заробітну плату, скасувавши арешти з банківських рахунків і майна тільки в частині користування, з залишенням заборони відчуження. Оскільки усім, кому потрібно, вже повідомлено про підозру, всі докази зібрані, обшуки проведені і необхідності в арешті усього майна немає, чому ж не дати дозвіл на користування майном аби воно залишалося в робочому стані?

Можливо, держава хоче майно конфіскувати як санкційне або ж як предмет злочину в кримінальному провадженні? Тоді чому наразі цього не зроблено, адже за кілька років без належного технічного догляду воно стане непридатним для користування, вартість значно знизиться та й конфіскувати вже буде нічого.

Але чого вартує майно без працівників, котрі його обслуговують? Раніше на підприємствах групи компаній ЮНІГРАН працювало близько 1200 осіб, сьогодні лише 150. Різниця відчутна?

Якщо компанія до арештів і рейдерського захоплення в скарбничку державного бюджету сплачувала близько 290 млн. грн., то зараз заборгованість перед бюджетом і працівниками ЮНІГРАН становить 20 млн. грн. А перед контрагентами більше семисот мільйонів.

З огляду на вищевикладене виникає питання: хто наразі виграє в цій ситуації? З ним ми звернулись до адвоката юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», котра представляє в суді інтереси групи компаній ЮНІГРАН, Дениса ШЕВЧЕНКА.
— Насправді не виграє ніхто. А от втрачає насамперед держава. А єдине, на мою думку, що не дозволяє скасувати арешти —це відсутність людини, яка візьме на себе відповідальність сказати: «Я не заперечую або Так, я приймаю рішення…». Аби продовжувати арешти — немає ніяких законних підстав, а є один лише ризик — потрапити в медійний простір як особа, котра скасувала арешти з підсанкційного майна...

Ухвала сьогоднішнього суду, на жаль, не на користь ЮНІГРАН.

Оскільки не маємо можливості юридично захистити себе в Україні, збиратимемо докази для Європейського суду.